Хто їхав разом із Теодором

Alphons Johann Christian Uchtmann

Консул Нідерландів у Харкові, рятівник, а згодом роботодавець Теодора

Альфонс Ухтман народився в Амстердамі 22 січня 1885 року в родині годинникаря з Лінгена й матері з Кельна. У дев'ятнадцять років він був записаний як електрик. Згодом носив звання інженера; де його здобув, невідомо. Не пізніше 1915 року він жив у Харкові з дружиною Валентиною Нечаєвою з Двінська. Там у 1916 і 1919 роках народилися їхні двоє синів.

У хаосі революції та громадянської війни він керував нідерландським консульством у Харкові. У пізнішому інтерв'ю розповідав, що опікувався також польськими, бельгійськими й французькими інтересами та відправив сімнадцять потягів із біженцями. Взимку 1919–1920 років він став ініціатором утечі, в якій їхав і Теодор. Повернувшись до Нідерландів, отримав два лицарські ордени — нідерландський і польський — і заснував на Amstel 300 монтажну фірму. Теодор жив і працював там у 1921–1926 роках. Ухтман помер в Амстердамі 4 грудня 1971 року у віці 86 років.

Задокументовано

• 1885Народився в Амстердамі, 22 січняджерелоПідтверджено
• 1916/1919Двоє синів народилися в ХарковіПідтверджено
• 1919«Виконувач обов'язків консульського агента Нідерландів у Харкові»джерелоПідтверджено
• 1919–1920Організовує втечу до Чорного моряджерелоджерелоЙмовірно
• 1920Лист у газеті про дорогу та смерть МарксаджерелоПідтверджено
• 1921/1922Кавалер ордена Оранських-Нассау та Polonia RestitutaджерелоджерелоПідтверджено
• 1922Засновує монтажну фірму на Амстелі, навпроти КарреджерелоЙмовірно
• 1971Помер в Амстердамі, 4 грудняджерелоПідтверджено

Cornelis (Kees) van den Muyzenberg

Друг Теодора, з яким він утікав

Кес народився 11 грудня 1899 року біля соляної копальні в Ступках поблизу Бахмута — майже ровесник Теодора. Він виріс між Росією, Варшавою та Бларикюмом і, за словами родини, навчався в Гуманітарній школі в Ларені. У 1917 році через Стокгольм повернувся до батька в Росію. Взимку 1919–1920 років тікав із батьком, консулом Ухтманом і «молодим росіянином, своїм другом Тео Токаренком». У 1921 році з Гілверсума написав удові Маркса довгого листа про цю дорогу.

Згодом він став теслею та будівельним наглядачем. Часто переїжджав — з Горна й Вествауда до Беста і навіть Кессел-Ло в Бельгії. У 1927 році одружився в Гілверсумі. 11 лютого 1931 року помер у Твіску, маючи лише 31 рік. Причина смерті невідома.

Задокументовано

• 1899Народився біля соляної копальні в Ступках (Бахмут)джерелоПідтверджено
• 1919–1920Утеча з батьком: десять днів кіньми до РостоваджерелоПідтверджено
• 1921Лист до вдови Маркса про втечуджерелоПідтверджено
• 1927Одружується в ГілверсуміджерелоПідтверджено
• 1931Помер у Твіску у 31 рікджерелоПідтверджено

Leendert Willem van den Muyzenberg

Директор нідерландської соляної копальні біля Бахмута, батько Кеса

У 1888 році він виїхав з Гелвутслюйса на соляну копальню «Петро Великий» Нідерландського товариства з видобутку солі в Росії. Став її комерційним директором і кілька років був консулом Нідерландів у Варшаві. З 1912 року його родина жила в Бларикюмі. Після революції, ув'язнення й народного трибуналу він утік у грудні 1919 року. 10 березня 1920 року знову був удома в Бларикюмі. Невдовзі товариство його звільнило: копальню втрачено назавжди.

Задокументовано

• 1919Залишає копальню в ніч з 22 на 23 грудняджерелоПідтверджено
• 1920Удома в Бларикюмі, 10 березняджерелоПідтверджено

Cornelius Marx

Технічний директор соляної копальні; помер дорогою

Інженер Корнеліус Маркс був технічним директором соляної копальні. Він уже двічі пережив прихід більшовиків, був пограбований і зазнав погроз розстрілом. Він виїхав разом із ван ден Мейзенбергами, дорогою захворів і помер у вагоні біля станції Отоманська 9 січня 1920 року. Його дружина й дві доньки жили в Бюссюмі.

Задокументовано

• 1920Помер у вагоні, 9 січняджерелоджерелоПідтверджено